Організація ґендерного виховання з дітьми дошкільного віку

             Чи пам’ятаєте людина, у якому віці почала усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою? Психологи стверджують, що процес ґендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини.

Як правило, під впливом близьких родичів дитина усвідомлює, яким має бути хлопчик, а якою – дівчинка, чим вони мають цікавитися, якій діяльності віддавати перевагу. Така дитина отримує на майбутнє орієнтири щодо виконання у житті певної статевої ролі – чоловічої чи жіночої.     

Окрім сім’ї, на формування ціннісних орієнтирів дитини впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації.    

У перші роки життя дитини на розвиток її особистості значний вплив має соціальне середовище дошкільного закладу. Саме у ньому дитина починає розширювати свій досвід, ознайомлюватися з культурою і пануючим у суспільстві етичними нормами, «приміряє» їх до себе, випробовує їх у відносинах з однолітками і дорослими. У психології це «вростання у життя» отримало назву соціалізація.    

Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей – мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри, онука чи онучки, надійного друга чи подруги – треба починати з раннього віку, коли починає формуватися особистість.    

Метою ґендерного виховання є:

 • формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;

 • формування моделі поведінки статі;

• прищеплення культури взаємовідносин статей.

З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання щодо ґендерного виховання дошкільників :

• виховувати  у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;

• поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст поняття «хлопчик» , «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;

• формувати  здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, до народження дитини;

• правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;

• підтримувати фізичне і психологічне здоров’я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

• виховувати стійкий інтерес і позитивне ставлення до рідних, близьких, значимих для дитини людей, бажання бути приємними партнерами у спілкуванні з ними;

• розвивати уявлення про себе та інших людей як про осіб фізичних і соціальних – зі своїми недоліками, типовими й індивідуальними особливостями;

• створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;

• стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір, віддавати комусь/ чомусь перевагу;

• розвивати емпатію  як якість особистості – вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій людей, поводитися відповідно до них, керувати  своїми емоціями і поведінкою;

• збагачувати знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції;

• ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту;

• ознайомити з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей та розуміння необхідності їх існування;

• закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей;

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки.

Оскільки гра – провідний вид діяльності дошкільника, вважаємо її використання ефективним та результативним. З ініціативи дітей і за її допомогою розгортаються сюжетно – рольові ігри. Хлопчики та дівчатка в них відображають цікаве, насичене життя сім’ї, наприклад: «Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято».

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати метод «таємних порад», під час яких індивідуально обговорюються уявлення дітей про мужність та жіночність, про сильні та ніжні руки, про красу та користь праці. При цьому пояснюють дітям, які чоловічі та жіночі якості потрібні для тієї чи іншої професії, ремесла, а розгляд сюжетних картинок, на яких зображені люди різних професій, допомагає закріпити ці знання.

Базова програма «Я у Світі» спрямовує діяльність педагогів на формування життєвої компетентності кожної дитини. Тому вихователі не просто дають дітям певні знання, а і вчать реалізувати їх у житті. Для цього насамперед використовують життєві та спеціально створені проблемні ситуації, близькі досвіду дітей. Ефективними є театралізовані проблемні ситуації , в яких персонажі демонструють кілька варіантів поведінки, а діти вибирають правильну, ту, яка відповідає чоловічій або жіночій моделям поведінки.

Варто звертати особливу увагу на навчання дітей робити подарунки один одному, обмінюватися компліментами, що дуже актуально для формування природних взаємин між хлопчиком та дівчинкою, а згодом між  чоловіком та жінкою.

Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи.

Одним із аспектів роботи дошкільного закладу щодо  ґендерного виховання є просвітницька та консультативна діяльність з батьками вихованців. Адже які б чудові казки малюки не слухали, прикладом для наслідування є для дівчинки - мама, а для хлопчика – тато.

Першою моделлю статевої поведінки для малюка є поведінка батьків у сім’ї , їхні взаємини. Але на жаль, дитина не завжди має позитивний приклад для наслідування. Діти не завжди розуміють суть того, що відбувається, але добре схоплюють інтонації батьків. Спостерігаючи за іграми дітей в «Сім’ю», можна подекуди побачити сцени сварок, використання нецензурних слів, а іноді і бійки. І, на жаль, немає жодних гарантій, що такий приклад поведінки батьків дитина не візьме у своє доросле життя.

Саме тому важливо налагоджувати контакт між педагогами та батьками. На батьківських зборах потрібно обговорювати з батьками проблеми ґендерного та статевого виховання дошкільників, надавати цікаву та корисну інформацію щодо фізіології та розвитку дитини (медсестра); відмінності хлопчиків та дівчаток (психолог). Батьки разом з вихователями розв’язують складні педагогічні задачі та ситуації щодо виховання хлопчиків та дівчаток, дізнаються про особливості їх мовленнєвого розвитку, а музичний керівник готує та проводить концертні номери за участю хлопчиків та дівчаток.

Результативність роботи з ґендерного виховання знаходить своє відображення у покращенні показників компетентності дітей з усіх ліній розвитку. Ці показники компетентності в свою чергу дозволяють формувати такі базові якості особистості як людяність, розсудливість, працелюбність, відповідальність та інше.

Таким чином, узагальнюючи викладене, дійдемо висновків:

• розпочинати  ґендерне  та статеве  виховання слід з раннього  дитинства;

• інформацію про питання статі та статево – рольової поведінки треба надавати своєчасно, виходячи з індивідуальних та вікових особливостей дитини;

• інформація має бути правдивою, не формувати у дитини хибних знань чи ставлень, особливо, якщо це стосується статі та статевих відносин.

Ґендерне та статеве виховання дошкільників має орієнтуватися на те, щоб сьогоднішні малюки, ставши дорослими, змогли створити щасливу гармонічну родину. Одна з найважливіших умов реалізації цієї мети – подолання розрізненості хлопчиків та дівчаток у дошкільні роки, формування у них дружніх стосунків, культури спілкування, поваги один до одного.

Бесіда «Застосування ґендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників»

Організація пізнавальної діяльності.

Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприймання, у дівчаток – слухове.

Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.

У розвитку просторового мислення , формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.

Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики – дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.

Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки ( боягуз – герой, працьовита – ледача тощо).  Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин.

Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов у педагога – жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести  до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Дівчаткам важливо як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам – що саме в їхній діяльності було оцінено.

Організація ігрової діяльності

Ґендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу  хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» – це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування – підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою.

Дуже важливий аспект ґендерного підходу до керівництва ігровою  діяльністю дітей – збагачення місту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям – жінкам ближчі ігри сімейно – побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих іграх

(у «індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Потрібно намагатися уникати  специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам, і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім’ї.  Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту –«Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз’яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину.

Організовуючи  спільні ігри, зокрема з сімейно – побутової тематики «Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) та ігри – драматизації за сюжетами  казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз’єднаність»  ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.

Організація спільної трудової діяльності

Організовуючи  спільну трудову діяльність, доцільно об’єднати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.

Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка – молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.

Отже, завданням вихователів є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи ґендерної технології сприяє розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії – дітей, батьків, вихователів.

Рекомендації щодо реалізації ґендерно-освітньої компетентності дошкільників у процесі організації навчально-виховної роботи

Інтеграція ґендерного підходу в освітній простір передбачає гармонізацію статево-рольової взаємодії як принцип рівних прав та можливостей особистості, незважаючи на її статеву належність, пріоритет особистісного та індивідуалізованого потенціалу дитини у її життєздійсненні порівняно з традиційними статевими обмеженнями.

Метою ґендерної соціалізації є підготовка дівчаток і хлопчиків до гнучкого соціостатевого репертуару в поведінці у різноманітних сферах життєдіяльності з урахуванням індивідуальних здібностей, уподобань, нахилів, можливостей тощо.

Основним завданням є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку, що є передумовою егалітарної моделі соціалізації молодої особистості.

Розробка та введення ґендерно-освітніх технологій як складової інноваційних технологій сприятиме впровадженню в дошкільні освітні заклади принципів ґендерного підходу, побудові навчально-виховного процесу на егалітарних засадах, розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії - дітей, батьків, вихователів.

Методологічними засадами впровадження ґендерно-освітніх технологій має бути узгодження прогресивних етнокультурних традицій з принципами особистісно орієнтованого підходу.

Принципи ґендерного виховання

• Немає статево відповідних видів людської діяльності, освоєння будь-якого виду занять залежить від індивідуальних інтересів, здібностей, мотивації діяльності.
• Чоловік і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім’ї та вихованні дитини.

Хлопчики й дівчатка, чоловіки й жінки мають рівні можливості для кар’єрного зростання, а також для оволодіння трудовими вміннями та навичками.

• У вихованні дітей слід виходити з тези про рівні здібності та рівні можливості статей та їхніх життєвих сценаріїв на майбутнє; майже всі професії дорослих можуть здобувати як дівчата, так і хлопці.
• Неприпустимо протиставляти дітей за статевою ознакою в різних сферах життєдіяльності, іграх, навчанні, планах на майбутнє тощо; хлопчики й дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.
• Важливо розвивати вміння дітей протистояти стереотипам і статево типізованим очікуванням, усвідомлювати, що їх прийняття може стати перепоною на шляху до самореалізації.

Потрібно підтримувати дружнє співіснування статей під час ґендерно нейтрального виховання, орієнтованого на розвиток індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей, на базі виконання однакових соціальних ролей, залучення до спільних видів діяльності.

Потрібно відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від нав’язування традиційних очікувань на користь її особистісного, індивідуалізованого розвитку.

До змісту нової державної Базової програми особистісного розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» бажано ввести гендерну складову як системо -утворювальну в організації творчо-розвивального середовища буття дитини.

Організація творчо-розвивального життєвого простору буття дитини потребує дотримання принципів ґендерної рівності, що передбачає:

•                 усунення некоректного висвітлення категорії статі в традиційній статево рольовій парадигмі, нівелювання протиставлення ґендерних ролей чоловіків та жінок, хлопчиків та дівчаток у сімейно-приватній та публічно- професійній сфері;
•                 створення умов для вільного та усвідомленого особистісного вибору дівчатками й хлопчиками життєвих стратегій, враховуючи вибір ігор, іграшок, друзів, професій тощо;
•                 сприяння розвитку у дітей критичного мислення, здатності протистояти ґендерним стереотипам як необхідних умов ефективної самореалізації особистості, усебічного розкриття її потенціалу в процесі життєдіяльності без огляду на стать;
•                 упровадження дієвого психолого-педагогічного супроводу ґендерної соціалізації дитини дошкільного віку, що передбачає забезпечення рівності в розвиткові дітей обох статей, сприяння участі кожної дитини у всіх видах діяльності, потрібних для її фізичного, пізнавального, емоційного і соціального зростання.
•                 При реалізації організаційно-педагогічних умов ґендерного виховання слід передбачати:
•                 виконання дітьми різної статі однакових ролей у сюжетно-рольових іграх сімейно-побутової тематики;
•                 залучення хлопчиків і дівчаток до виконання функцій лідерів, капітанів, тощо;
•                 заохочення дітей обох статей до використання різного обладнання (спортивного, трудового, предметного);
•                 спільну участь дітей обох статей у прибиранні іграшок, виконання доручень;
•                 формування ігрових команд, різнорідних за статевою належністю;
•                 використання спільного ігрового простору для дітей обох статей.

Дорослим, батькам, вихователям потрібно роз’яснювати дітям неправомірність традиційних вимог щодо їхньої «статево відповідної» поведінки. Також важливо представити молодій особистості, відповідно до реалій сьогодення, не лише різноманітність сфер життєдіяльності жінок і чоловіків, а й культурне та історичне розмаїття ґендерних ролей, надаючи кожній дитині свободу комбінувати й вибирати, розвивати свої задатки без обмежень за статтю, заохочувати розвиток загальнолюдських рис. Незалежність, впевненість, сміливість і чуйність, турбота і тактовність - цінні й корисні риси для обох статей, а не лише для хлопчиків чи дівчаток.

На заняттях з розвитку мовлення у дошкільних закладах слід запровадити вправи з «ґендерного мовознавства», за допомогою яких потрібно ознайомлювати дітей з ґендерною абеткою. Наголошувати, що українській поезії, літературі, фольклору (дитячим лічилкам, скоромовкам, казочкам, віршикам тощо) притаманна орієнтація на індивідуальні можливості дитини без огляду на її стать. В їх основі - паритетність ігор, іграшок, забав, можливостей, здібностей та навичок, функціонування соціальних ролей тощо. Слід підкреслювати важливість положень про те, що ґендерна ідентичність дитини набувається у взаємозв’язку з національною ідентичністю, громадянським вихованням.

Заходи, присвячені ґендерній проблематиці, мають:

а) передбачати різноманітні рівноцінні варіанти вибору;

б) уможливити пошуки альтернативних стратегій забезпечення повноцінного розвитку кожної дитини незалежно від її статі;

в) виховувати повагу і шанобливе ставлення вихованців до усталених народних традицій у взаємозв’язку з ґендерним та національним вихованням. У перспективі таке змістове наповнення моральними цінностями сприятиме зближенню життєвих перспектив обох статей, вільних від ґендерних стереотипів, формуванню демократичної культури «співдружності різних, проте рівних».

Цілеспрямоване здійснення ґендерного виховання в ширшому контексті громадянського зростання особистості сприятиме утвердженню цінностей української національної ідеї, зокрема таких її складових, як державність, демократія, добробут, працелюбність і відповідальність, та ідеї рівноправності статей як запоруки демократичних змін у суспільстві за умови повноцінного, індивідуального розвитку дитини.

Організація спілкування з хлопчиками і дівчатками

(рекомендації педагогам та батькам)

- Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково любити.

- Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старши­ми від ровесників-хлопчиків.

- Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.

- Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.

- Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності під час виконання вашого завдання.

- Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати в них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто «підштовхнути» хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.

- Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.

- Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

- Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає та уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?

- Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.

- Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

- Лаючи хлопчиків, коротко та чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу, а їхній мозок ніби «відключає» слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

- Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які не доступні нашому розумінню, тому головною вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!».