Мета: залучення педагогів до наукового пошуку, вдосконалення форм, методів та технологій навчання на основі компетентнісного підходу, з метою розвитку самоефективності як головної умови самореалізації сучасної людини.

Завдання: 1. Аналіз філософської та психолого - педагогічної літератури з проблеми, визначення освітніх стратегій розвитку самоефективності особистостів умовах нових форм організації навчально - виховного процесу. 2. Накопичення, популяризація та впровадження досвіду роботи педагогів в умовах утвердження нових форм організації навчального процесу, зокрема, дистанційної, індивідуальної, змішаної.

I Засідання Школи передового досвіду

«Виховуємо музикою» 2020-2021 н.р.

Мета :

- своєчасне виявлання ранньої музичної обдарованості;

- розвиток особистісно- ціннісного ставлення до мистецтва;

- задоволення потреби й цікавості дітей до музичної творчості;

- навчання колективній грі на дитячих музичних інструментах;

- формувати у дітей елементарні музичні знання та здібності;

- розвивати музичний слух, почуття ритму, музичну сприйнятливість;

- виховувати стриманість, дружність взаємовідносин, порядність в міжособистісних стосунках , естетичний смак.

"Музика стане професією небагатьох,

але полюбити, навчитись слухати її

і розуміти повинні всі".

Дмитро Кабалевський

Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Вона може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання (дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження (заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.

Шановні колеги!

Запропонуйте батькам поради щодо розвитку творчості дитини, адже ми всі разом зацікавлені у гармонійному розвитку дитини.

То ж до вашої уваги поради:

1. Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.
2. Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.
3. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.
4. Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок,   пісень, віршів.
5. Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати у малюнках, грі, діях.
6. Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).
7. Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.
8. Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі  пісні та таночки, а й придумані.
9. Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.
10. Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та   студій.

Бажаємо Вам успіху!

II Засідання Школи передового досвіду

«Стежиною здоров’я»

Мета:

- допомогти педагогічним працівникам осмислити роль єдиного здоров’язбережувального середовища в ЗДО та сім’ї і використовувати його заради здоров’я дітей.

Існують різноманітні форми роботи з батьками по оздоровленню дітей:

-перегляд проморолика «Сучасні батьки»;

https://www.youtube.com/watch?v=MsCPAsjYL9w

-репортаж із сімейного альбому «Батьківська турбота про здоров’я малюків»; -виставка сімейних гербів; -виступ агітбригади «За здоров’я дитини»; -листування з батьками; -благодійні спортивні акції батьків; -тонкощі психологічного консультування батьків.

Права та обов'язки дітей і батьків.

Турбота про дітей, а пізніше обов'язок дітей допомагати своїм батькам стали моральними нормами і закріплені настановами багатьох релігійних учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

Батьки, пам’ятайте! Кожна дитина має право:

виховуватись в рідній родині;

на належне виховання;

на захист свого здоров’я;

на піклування про здоров’я;

на здобуття освіти;

на розвиток талантів та здібностей;

на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;

на вільне висловлювання власних поглядів;

кожна дитина має право бути почутою.

В свою чергу батьки зобов’язані:

- виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання;

створювати належні умови для розвитку природних здібностей дитини;

- поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;

- забезпечувати дитині середню освіту;

- поважати та враховувати думку дитини з будь яких питань.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки не можуть залишати свою дитину без нагляду.

Батьки мають право:

на виховання та розвиток дитини;

на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;

на представництво та захист інтересів дитини;

звертатись до державних органів управління з питань навчання та виховання дітей;

батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання, забезпечення освітою.

Можна запропонувати батькам створити фото репортаж із сімейного альбому «Батьківська турбота про здоров’я малюків».

А також створити сімейний герб.

СПІЛКУЄМОСЯ З БАТЬКАМИ ВИХОВАНЦІВ

Позитивний вплив виховання

на дитину значною мірою залежить

від стосунків між педагогом і батьками

дитини. І саме від результатів такої

співпраці залежить становлення

і виховання дитини як особистість.

В Сухомлинський

Поради вихователю щодо співпраці з батьками вихованців:

Робота з сім’єю – це кропітка праця. Основна мета – навчати батьків самостійно вирішувати життєві завдання. І вихователь, і батьки – дорослі люди, які мають свої психологічні особливості, вікові та індивідуальні риси, власний життєвий досвід і бачення проблем.

На мить ввімкнімо фантазію й уявімо… Вранці мами й тата приводять дітей у дитячий садок, ввічливо кажуть: «Доброго ранку!» - і йдуть. Увесь день діти проводять у дитячому садку: граються, гуляють, займаються… А ввечері приходять батьки і, сказавши: «До побачення!» - забирають дітей додому. Педагоги та батьки не спілкуються, не обговорюють успіхи дітей і пережиті ними труднощі, не з’ясовують, чим живе дитина, що її цікавить, тішить, засмучує. А якщо раптом виникнуть запитання, то батьки можуть сказати, що було анкетування і ми там про все розповіли. А педагоги скажуть їм так:

« Адже є ж інформаційні стенди. Прочитайте, там все сказано!».

Погодьтеся, картина вийшла безрадісна… І хочеться сказати, що таке просто неможливо.У педагогів і батьків єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими, активними, здоровими, життєрадісними, товариськими, щоб вони виросли гармонійно розвиненими особистостями. Сучасні дошкільні заклади багато роблять для того, щоб спілкування з батьками було насиченим і цікавим. З одного боку, педагоги зберігають усе краще, перевірене часом, а з іншого – шукають і прагнуть запроваджувати нові, ефективні форми взаємодії з родинами вихованців, основне завдання яких – досягнення реальної співпраці між дитячим садком і сім’єю.

Бажання піти на контакт, налагодити взаємини, допомогти одне одному, побачити в іншому право іншого на власну позицію і зрозуміти цю позицію. Спілкування буде успішним, якщо воно змістовне, засноване на загальних і важливих для обох сторін темах, якщо кожна з них у процесі спілкування збагачує свій інформаційний багаж.

Кому належить провідна роль в організації спілкування? Звичайно вихователю. Щоб вибудувати вдале спілкування, важливо володіти комунікативними вміннями, орієнтуватися в проблемах виховання і потребах сім’ї, знати останні досягнення науки. Педагог повинен дати батькам відчути свою компетентність і зацікавленість в успішному розвитку дитини, показати батькам, що він бачить у них партнерів, однодумців.

Зразковий кодекс спілкування

1. Завжди прагнути бути в хорошому настрої і бути приємним у спілкуванні.

2. Намагатися відчути емоційний стан батьків.

3. Знаходити можливість щоразу говорити батькам щось позитивне про дитину – це найкращий спосіб схилити батьків до себе.

4. Давати батькам можливість висловитися, не перебиваючи їх.

5. Бути емоційно врівноваженим під час спілкування з батьками, подавати приклад ввічливості й такту.

Проведення бесіди з батьками

З ініціативи вихователя:

Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини її поведінки, дібрати індивідуальний підхід до неї, поділитися позитивними фактами щодо дитини тощо, тобто психологічна мета бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

Організовуючи початок діалогу, необхідно провести церемонію привітання. Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати, усміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені та по батькові.

Далі необхідно встановити згоду на контакт. Це означає, що вихователь обов’язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батьки поспішають, уточнює, який запас часу вони мають. Краще перенести розмову, ніж проводити її поспіхом, адже інформація все одно не буде засвоєна.

Створення умов для діалогу полягає в тому, що вихователь продумує, де і як він відбуватиметься. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батьки (або мама чи тато) стояли, або щоб вихователь сидів за своїм столом, а батьки – на дитячих стільчиках. Посадивши батьків, необхідно поцікавитися, чи зручно їм, звернути увагу на їхні та свої жести та пози. Жести й пози повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (недопустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі – «руки в боки», закинута назад голова тощо).

Для зняття напруження батьків і переходу до проблеми слід конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося б познайомитися з батьками (ім’я дитини), щоб знайти до неї підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім’я дитини), бачу в ньому і позитивні риси, і не дуже; мені потрібна ваша допомога, щоб краще зрозуміти його» тощо. Викликаючи батьків для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда передбачає діалог, отже, йому потрібно продумати не лише повідомлення, а й те, що він хоче почути від батьків. Так, вихователю необхідно сформувати свої запитання до батьків дошкільника, щоб дати їм можливість висловитися.

Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому не оцінні судження: «У вас хороший хлопчик (дівчинка), але … (далі – негативна інформація на 10 хвилин)», а повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивного боку. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого й доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні подаватися дуже коректно, без оцінних суджень, не починатися з «не»: «Він (вона) у вас неслухняний, неорганізований, невихований тощо».

Також не слід після позитивної інформації про дитину продовжувати розповідь про негативні факти за допомогою сполучника «але»: «Ваш син (донька) акуратний, охайний, але неорганізований». Переходити до відомих фактів найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще не дуже добре знаю Петра, не могли б ви мені допомогти розібратися» (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти…», «Мене турбує…», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим…». Під час повідомлення негативн7их фактів рекомендують робити акцент на подолання небажаних проявів.

Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків щодо дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син (донька)», тобто протиставляти себе й батьків. Рекомендують частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені й по батькові до батьків якомога частіше. Основними під час бесіди є висловлювання батьків, адже саме це робить розмову діалогом.

Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення запитанням до батьків щодо проблеми, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого та необхідного про вихованця і його сім’ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батьків.

Свою участь у діалозі можна показати, виразивши почуття із приводу розповіді батьків: «Я радію тому, що у нас єдині погляди на…», «Мене здивувало…», «Я засмучена…» тощо. Це запобігає виникненню конфлікту в разі різних поглядів і сприяє порозумінню сторін.

Конкретні поради вихователь дає лише в тому разі, якщо батьки просять у нього поради. Вони стануть ефективними тоді, коли матимуть конкретний зміст, будуть доступними у виконанні, простими за формою викладу.

Вихователю рекомендують підбити підсумки бесіди на основі прийому рефлексивного слухання – «резюмування»: «Якщо підсумувати сказане вами, то…» і намітити шляхи подальшої співпраці, домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання. Вихователю слід, звертаючись до батьків по імені й по батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею, провести батьків і сказати слова прощання доброзичливо та з усмішкою.

Проведення бесіди вихователем з ініціативи батьків:

Уявіть ситуацію: візит мами став несподіваним для вас. У вас немає часу розмовляти з нею. Як ви вчините?

Проявивши максимум уваги й люб’язності до мами, вихователю замість уникнення діалогу слід повідомити їй, що він не знав про її прихід і запланував дуже важливу справу, яку не можна відкласти, і що має лише кілька хвилин. Якщо маму це влаштовує, можна поговорити, якщо ні, він вислухає її в будь – який зручний для неї час. Так, педагог дає зрозуміти про своє бажання щодо діалогу, незважаючи на несприятливі обставини.

Вислухайте батьків. Дайте їм «випустити пару». Пам’ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образу, що виникла в батьків. Слід подумки відокремити себе від цієї образи і, спостерігаючи за бесідою ніби збоку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батьків? Важливо не відповідати агресією на агресію, оскільки ситуація може стати некерованою. Слідкуйте за своєю позою, намагайтеся виражати співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, ви стурбовані поведінкою (ім’я дитини)», «Намагатимуся зрозуміти вас…», «Вирішимо це разом» - додадуть бесіді конструктивного характеру, що допоможе з’ясувати справжню причину звернення до вихователя.

Вихователю слід пам’ятати про те, що батьки приходять із певними фактами. Завдання вихователя полягає в тому, щоб визначити ступінь їх обґрунтованості. Довести правдивість цих фактів можна лише за допомогою переконливих аргументів. Уміння вихователя використовувати об’єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків. Необхідно відповідати на всі запитання батьків. Це допомагає перенести бесіду на діловий рівень спілкування і з’ясувати всі інші «больові точки» батьків щодо виховання і розвитку дитини.

Закінчити бесіду слід також з ініціативи вихователя.

Які фрази доцільніше використовувати для початку бесіди з батьками:

- Вибачте, якщо я завадила…

- Я б хотіла…

- Імовірно, ви про це ще не чули…

- Вам буде цікаво дізнатися…

- Мені видається цікавим те, що…

- Ви хочете…

- Як ви знаєте, …

- Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати…

- Звичайно, вам уже відомо…

- Ви, напевно, про це вже чули…

Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»:

- Якщо, я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб…

- Я розумію вашу думку, проте…

- Мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б…

- У вашої дитини чудово виходить робити…, але потрібно попрацювати над…

- Я помітила, що дитина почала…

- Я цікавлюся як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа…

- На жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми й дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він стане в пригоді в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

Вихователь – упевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе; людина, яка дотримується основних чотирьох правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

III Засідання Школи передового досвіду

«Виховуємо музикою»

«Музичне виховання – це не виховання музиканта,

а, насамперед, виховання людини»

Василь Сухомлинський

«ДИТЯЧИЙ ОРКЕСТР У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»

Мета оркестру :

прилучити дитину до мистецтва;

виховувати любов до музики;

знати назви музичних інструментів ,їх тембри звучання;

злагоджено та ритмічно грати на них у оркестрі музичних дитячих інструментів.

Музика – це завжди зустріч з прекрасним і чудовий засіб навчання й відпочинку. Якщо музичні заняття у дошкільному закладі проходять жваво, цікаво та радісно, то діти не втомлюються і успішне засвоєння матеріалу дітьми гарантовано. Музичне мистецтво відіграє велику роль у формуванні особистості дитини. Педагоги, ознайомлюючи дошкільників з доступними їм класичними та сучасними творами, розвивають музичний смак, вміння розуміти музику, розширюють загальний кругозір, підвищують культурний рівень дітей. Ось чому потребує особливої уваги музична діяльність дітей.

У закладі дошкільної освіти є 4 види музичної діяльності дошкільнят:

1.Музично – ритмічні рухи.

2.Слухання музики.

3.Співи.

4.Гра на дитячих музичних інструментах.

На музичних заняттях у дошкільних закладах використовують різноманітні музичні інструменти, які допомагають дитині акомпанувати собі під час співу, танцю, музичної гри або слухання музики.

Дошкільники можуть грати нескладні мелодії індивідуально і в ансамблі, імпровізувати ритмічні і мелодійні поспівки. Так, наприклад, трикутник, якщо грати тремоло, може кликати на свято або нагадувати звучання дзвіниці.

А якщо взяти тоненьку металеву паличку і повільно грати на трикутнику з паузою, то можна уявити крапельки дощу, який тільки починається, а потім, змінивши ритмічний малюнок на більш дрібний та посиливши динаміку, відтворити сильний дощ.

Граючи на дерев'яних ложках, можна уявити цокання копит веселої конячки, коли вона біжить.

Взявши у руки металофон, музичний керівник звертає увагу дітей на металеві пластинки та дерев'яну паличку, за допомогою якої відтворюється чарівне звучання металофону. Паличку при цьому треба тримати тільки 1-2-3 пальцями, не зажимаючи при цьому кисть руки, грати легко, ніби разом з паличкою по металофону стрибає зелене жабенятко. А, запропонувавши дітям закрити очі, музичний керівник може зіграти на металофоні гліссандо і запросити дошкільнят до казкової та чарівної країни, де живуть металофони. Після цього діти з великим задоволенням будуть грати на металофонах під музику.

Дошкільнята зрозуміють, що музичні інструменти можуть бути: бубни - веселими, дзвіночки - лагідними, тарахтальця - сердитими, дерев'яні ложки - спокійними, металофони – казковими. Вони можуть відтворювати якийсь образ, співати і навіть говорити. Після цього діти з зацікавленістю будуть грати у оркестрі, виконуючи різні музичні твори, почуваючи себе, як справжні майстри-музиканти.

Завдання і зміст музичного виховання визначають асортимент іграшок для різних вікових груп. В роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку застосовують дзвіночки, маленькі бубни, брязкальця та інші музичні іграшки,які звучать неголосно і м'яко. В цьому віці треба дуже бережно ставитися до музичного слуху малюків.

Для дітей раннього віку перша музична іграшка – брязкальце. Вона зосереджує увагу дитини на музичному звучанні. У віці 2-3 років дошкільників знайомлять з такими інструментами, як бубни, барабани, дзвіночки.

Для дітей 3-4 років будуть цікаві сопілки, маракаси, музичні молоточки, ложки . Дітей 5-6 років музичний керівник знайомить з металофонами, ксилофонами, тарілками, трикутниками.

В усіх вікових групах відбувається спілкування з музичними інструментами по – різному. Якщо найменші використовують музичні іграшки, то у старших групах діти знайомляться з різними музичними інструментами,поступово навчаються на них грати.

Дитячі музичні інструменти класифікуються за групами:

1. Струнні – цитри, балалайки, цимбали.

2. Духові – флейти, тріоли,сопілки.

3. Клавішно-язичкові – баяни, акордеони.

4. Ударно-клавішні – піаніно, рояль.

5. Ударні – бубни, металофони, трикутники, ксилофони, барабани, музичні молоточки, тарілки, брязкальця, маракаси, ложки.

Кожного разу, при знайомстві з новим музичним інструментом, потрібно звертати увагу дітей на звукоутворення того чи іншого музичного інструменту, розповісти, що це за інструмент, показати технічні прийоми гри на ньому, виконати на ньому емоційно і виразно музичний твір. Навчаючись гри на музичних інструментах діти повинні засвоїти і знати: назви інструментів; характер звучання інструментів; прийоми гри на них; розташування високих і низьких звуків; назви нот і їх місце на інструментах; правила користування і зберігання музичних інструментів.

Музичний репертуар для гри на дитячих музичних інструментах можна поділити так: 1. Маленькі твори для вправ. 2. Поспівки, пісеньки для індивідуальної гри. 3. П'єси, пісні для колективного виконання.

Початкові вправи. З самого початку треба вчити дітей грати на інструментах правильно і точно відтворювати ритм музичної п'єси або пісні, побудованої на одному звуці. Музичний керівник повинен сам проплескати ритм пісні у долоні, щоб діти уважно прослухали і запам'ятали його. Потім проплескати ритмічний малюнок разом з дошкільнятами. Впевнившись, що діти роблять все ритмічно правильно, можна дозволити їм зіграти цей ритм на музичних інструментах.

Поспівки,пісеньки для індивідуальної гри. Для індивідуального навчання доцільно брати маленькі пісні та поспівки з поетичним текстом. Допомагають цьому народні пісні. Це полегшує запам'ятовування: діти співають, підіграючи собі на інструменті.

З п'ятирічного віку дівчатка та хлопчики починають виявляти елементи творчості. Вони імпровізують під час гри , співів, танців, що розвиває їхні творчі здібності. Стало традиційним входити на групові музичні заняття до зали під музику. Це, безумовно, організовує дітей.

Але музика не обов'язково повинна бути маршевого характеру. Діти можуть ввійти до музичної зали тихенько, ніби крадучись, як мишки, чи спокійною, м'якою ходою, як лисички, або весело, навшпиньках, як балеринки. Це залежить від мети і тематики заняття. Під час входу дітей до зали разом з грою музичного керівника може звучати гра ударного музичного інструмента (бубна, дзвіночка, металофона, трикутника тощо), на якому грає вихователь або підготовлена до цього дитина. Це буде цікаво і корисно для всіх дітей.

При розучуванні музично-ритмічних вправ теж доцільно застосовувати гру на музичних інструментах. Дошкільники будуть знайомитися з новими музичними інструментами, їх звучаннням, прийомами гри на них і одночасно розвивати свій музичний слух. Наприклад, при розучуванні і виконанні дітьми середньої групи вправи «Пружинка» до гри на фортепіано можна додати гру на бубні. Під час виконання дітьми молодшої групи вправи «Притупи» може звучати музичний молоточок. А коли діти старшої групи рухаються «Прямим галопом», так і хочеться взяти у руки дерев'яні ложки і заграти на них.

П'єси, пісні для колективного виконання. Музичний твір, який розучується оркестром, попередньо прослуховують на заняттях зі слухання музики, визначають його особливості: поділ на частини, фрази, динаміку, темп, ритм. П'єси, пісні для колективного виконання діапазоном у 3-6 нот музкерівник розучує окремо з кожною дитиною (або групою) протягом декількох занять, а потім зводить їх разом.

Знайомлячись з твором, дошкільники навчаються запам'ятовувати його, чути і розуміти музичну мову, що сприяє розвитку музичної пам'яті. Дошкільнята з великим захопленням розучують музичні твори і навіть прагнуть вносити щось своє. І це потрібно всіляко підтримувати.

Музичний керівник, який створює дитячий оркестр, повинен подумати про розвиток музичних здібностей дошкільнят ( звуковисотного, ритмічного, тембрового слуху), про формування у дітей естетичного смаку, цілеспрямованості та активності на заняттях, про психологічну підготовку дошкільнят до виступів на концертах та ранках. А основне завдання музкерівника - навчити дітей грати на музичних дитячих інструментах і одночасно викликати інтерес до музики, бажання самостійно виконувати музичні твори.

Етапи розучування музичних творів з дітьми на музичних інструментах:

а) ознайомити дітей з муз інструментом, зіграти на ньому, звернути увагу на зовнішній вигляд інструмента;

б) показати, як його тримати і на ньому грати;

в) робота над правильністю гри на музичному інструменті;

г) робота над ритмічністю гри;

д) самостійна гра на музичному інструменті;

ж) дружня гра в оркестрі музичних інструментів.

Заняття з оркестром музичний керівник проводить у другій половині дня 1-2 рази на тиждень. Тривалість заняття - 15-20 хвилин. Максимальна кількість дітей в оркестрі – 12. Оркестр може складатися з однакових музичних інструментів (наприклад, металофонів) або різних інструментів. Головне, щоб вони звучали злагоджено. Склад оркестру у дошкільному закладі часто доповнює фортепіано, на якому грає музкерівник. Оркестру музичних інструментів по праву належить чільне місце в системі музичного дошкільного виховання. Граючи в ньому, діти завжди радіють, набуваючи навичок гри на різних музичних інструментах. Виступи такого оркестру у дошкільних навчальних закладах надають яскравості святковим ранкам.

Пропонуємо вам створити: Міні-музей "Музичних інструментів"

Мета музею:

- розвивати інтерес до активної гри на музичних інструментах, учити зосереджуватися на грі, диференціювати тембри музичних інструментів, створювати музичний образ, самостійно передавати настрій музики;

- розвивати відчуття мелодійності, ритму;

- продовжувати вчити правильного поводження з музичними інструментами, закріпити прийоми гри на них.

https://www.youtube.com/watch?v=V3hcZXCG710

IV Засідання Школи передового досвіду

«Стежиною здоров’я»

Лютий 2021рік

Мета: поглиблення та розширення знань педагогів щодо використання інноваційних педагогічних технологій терапевтичного та профілактично-лікувального спрямування в роботі з дітьми.

1. «Марафон оздоровчої терапії» :

-кольоротерапія, казкотерапія, сміхотерапія, Су-Джок терапія, танцтерапія, музикотерапія, дзвонотерапія;

- мульттерапія та пісочна терапія.

2. Різноманітні форми реалізації теми:

-музичне привітання, методична афіша, інформаційне бюро, костюмоване дефіле, флешмоб по-українськи, практичні покази.

Новизна проведеної роботи: смайлтерапія, медична клоунада та швидка допомога клоунів.

Мета медичної клоунади :

- Зменшення стресових і шокових станів у дитини в лікарні і перемикання дитини на гру і інтерактивне спілкування;

- Відволікання і зняття хворобливих відчуттів під час проведення медичних маніпуляцій.

За допомогою сміху і позитивного мислення підвищити рівень ендорфінів, які зміцнюють імунну систему і сприяють швидкому одужанню.

А також за допомогою сміхотерапії підняти настрій і життєвий тонус дітям для подальшого позитивного сприйняття життя.

3. Презентація мультфільма ,створеного вихователем з дітьми.

Музична фізкультхвилинка «Клоунада»

https://www.youtube.com/watch?v=gRemPYaf0tk

V Засідання Школи передового досвіду

«Стежиною здоров’я».

Березень 2021

Мета засідання: підвищення рівня професіональної компетентності педагогів шляхом оптимізації рухового режиму в дошкільному закладі.

Основне завдання засідання: пошук нового в методиці фізичного виховання дошкільників.

1.Вправи для стимуляції роботи педагогів («Чарівний глечик», «Очікування», «Сосуд життя» тощо).

2.Знайти та провести :

-рухові оповідання, стимулююча гімнастика для обличчя та очей, дихальні хвилинки, спортивну розвагу.

3. Підрахунок часу, планування різних видів і засобів фізичного виховання це і є поняття рухового режиму в кожній віковій групі.

-Мультимедійная презентація удосконалення моделі рухового режиму в закладі.

V Засідання Школи передового досвіду

«Виховуємо музикою»

березень 2021 р.

«Музичне виховання – це не виховання музиканта,

а, насамперед, виховання людини»

Василь Сухомлинський

«ДИТЯЧИЙ ОРКЕСТР У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»

Мета оркестру :

прилучити дитину до мистецтва;

виховувати любов до музики;

знати назви музичних інструментів ,їх тембри звучання;

злагоджено та ритмічно грати на них у оркестрі музичних дитячих інструментів.

У закладі дошкільної освіти є 4 види музичної діяльності дошкільнят:

1.Музично – ритмічні рухи.

2.Слухання музики.

3.Співи.

4.Гра на дитячих музичних інструментах.

Граючи на дерев'яних ложках, можна уявити цокання копит веселої конячки, коли вона біжить.

Дитячі музичні інструменти класифікуються за групами:

1. Струнні – цитри, балалайки, цимбали.

2. Духові – флейти, тріоли,сопілки.

3. Клавішно-язичкові – баяни, акордеони.

4. Ударно-клавішні – піаніно, рояль.

Етапи розучування музичних творів з дітьми на музичних інструментах:

а) ознайомити дітей з муз інструментом, зіграти на ньому, звернути увагу на зовнішній вигляд інструмента;

б) показати, як його тримати і на ньому грати;

в) робота над правильністю гри на музичному інструменті;

г) робота над ритмічністю гри;

д) самостійна гра на музичному інструменті;

ж) дружня гра в оркестрі музичних інструментів.

Пропонуємо вам створити: Міні-музей "Музичних інструментів"

Мета музею:

- розвивати відчуття мелодійності, ритму;

- продовжувати вчити правильного поводження з музичними інструментами, закріпити прийоми гри на них.

https://www.youtube.com/watch?v=V3hcZXCG710

Засідання Школи передового досвіду

«Стежиною здоров’я»

Дата проведення: 4-8 жовтня 2021р.

Дитячий туризм як нетрадиційна форма активного відпочинку та оздоровлення, формування життєвої компетентності дітей дошкільного віку.

Здоров’я – це найцінніше, що є в людини. І берегти його треба змалку.

«Турбота про здоров’я дітей-важливе завдання вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили.»

В.О. Сухомлинський.

Мета: поглиблення та розширення знань педагогів щодо використання нетрадиційних форм активного відпочинку – туризм, в роботі з дітьми.

Пріоритетом у вихованні та розвитку дитини належить руховій активності. Наповнити рухову активність цікавим змістом допомагають туристичні походи.

Дитячий туризм – це, насамперед, захоплююча форма активного відпочинку, а також оздоровлення, фізичного вдосконалення, рухової активності, живого пізнання навколишнього світу. Заняття туризмом сприяють гармонійному розвитку особистості дитини, адже під час туристичного походу розв’язуються оздоровчі, виховні та пізнавальні завдання.

Дитячий туризм сприяє освоєнню дітьми найпростіших туристських умінь і навичок, успішному розвитку таких цінних фізичних якостей та рис характеру, як витривалість, сила, спритність, швидкість, гнучкість, сміливість, наполегливість, самостійність, пам'ять, здатність сприймати красу. Діти, які отримали необхідні практичні життєві навички, без паніки та розгубленості зможуть знайти правильний вихід з багатьох проблемних ситуацій, поділитись своїми знаннями з батьками та близькими. Під час туристичних походів діти долучаються до загадкового світу природи. Природа впливає на дитину своєю новизною, різноманітністю, викликає захоплення, здивування, бажання проникнути в її таємниці.

Якщо супутником кожної дитини буде дитячий туризм, то їх життя наповниться позитивними емоціями, здоров’ям, любов’ю до спорту й навколишнього середовища.

Особливості проведення дитячого туризму

з дітьми дошкільного віку

За програмою розвитку дитини дошкільного віку, дитячий туризм вводимо у молодшому дошкільному віці – один раз на тиждень після занять в час денної прогулянки. Основна мета походів – вчити долати у звичному для дітей темпі два переходи (по 15 – 20 хв. кожен) з активним відпочинком між ними. У середньому дошкільному віці дитячий туризм слід організовувати (по 20 – 30 хв. в один бік) з активним відпочинком, виконанням основних рухів і проведенням рухливих ігор на місці зупинки – 20-35хв. А у старшому дошкільному віці тривалість дитячого туризму збільшується до 30 – 35хв. в одну сторону.

До туристичних походів слід готуватися старанно та заздалегідь. Перш, ніж повести дітей маршрутом, слід його самому пройти напередодні походу: звернути увагу на безпечність та дальність маршруту, обирати відповідне санітарним вимогам та правилам безпеки місце для відпочинку: рівна галявина подалі від сухостою, водоймищ та нір тварин, чиста від сміття (якщо воно є, його слід прибрати). Дітей одягати відповідно до сезону і слідкувати, щоб одяг був достатньо теплим, зручним і не стримував рухів. Особливу увагу звертати на взуття, воно має бути розношене по нозі, на неслизькій підошві. Не можна йти на босу ногу та у вологому взутті: можна натерти ноги, застудитись. У жарку пору на голові дітей мають бути головні убори.

Похід починається з шикування. Попереду ідуть слабкіші діти, з ними – дорослий-направляючий; позаду – сильніші діти, останній іде дорослий-замикаючий. До дитячого туризму можна залучати батьків вихованців. Темп руху залежить від рівня фізичної підготовки дітей, він повинен бути таким, щоб малюки в кінці прогулянки почували приємну втому, а не цілковите стомлення. Перший привал – перевірочний, через 5-10 хвилин після початку походу, щоб перевірити комфортність спорядження, взуття, одягу, за необхідності – усунути недоліки. Проміжний привал – через 10-20 хвилин. Якщо є можливість, можна дозволити дітям посидіти на колодах або пнях чи вибравши підвищене і сухе місце, розстелити килим чи просто відпочити на траві.

Великий привал, як правило, один: діти відпочивають, виконують завдання (виходячи з поставленої мети походу), грають у рухливі ігри, ігри-естафети, спортивні змагання, також можна організувати пікнік (гарячий чай і печиво).

У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об’єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін.. Зважаючи на вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку (розвиток основних психічних процесів, формування основ самосвідомості, активне пізнавальне ставлення до навколишнього світу), одним із засобів оптимізації процесу фізичного виховання дитини слід вважати активізацію пізнавального компонента фізичної діяльності самої дитини. Пізнавальна діяльність і природний розвиток основних рухів дитини відбуватиметься під час туристичного походу саме на лоні природи, оскільки, керовані пізнавальним інтересом та наявним руховим досвідом, вони самостійно, відповідно до сезону, обирають природний матеріал для їх виконання і кидають каштани або сніжки, обходять і перестрибують калюжі, снігові кучугури, камінці, колоди тощо, доганяють літаючі крилатки ясеня чи клена, насіння кульбаби й тополі, ходять прямими й звивистими стежками по одному чи у парах. Таким чином, діти поступово адаптуються до природного довкілля, виявляють рухову активність. Одночасно пізнавальна активність сприяє ініціюванню дітьми контактів з об’єктами природи, нескладному експериментуванню, у процесі якого вони набувають когнітивного та рухового досвіду спілкування з об’єктами та явищами природи (обережно навшпиньки підходити до цікавих комах, торкаються рослин або їх частин, швидко тікають від комах, кидають у струмок різні листочки, гілочки, пелюстки, спостерігаючи за ними), наслідують рухи тварин, рослин, явищ природи.

Місце привалу перевіряється на відсутність сміття, при необхідності робиться прибирання. Повертатися у дитячий садок краще найкоротшим шляхом. Йти треба так, щоб усі відчували себе бадьорими і встигли підготуватися до обіду.

Моральний аспект в туризмі – передусім. Створювати моральну атмосферу допомагають гасла, правила, закони, афоризми, приказки, прислів’я.

Зверніть увагу на одну із сучасних технологій - геокешинг.

Геокешинг це своєрідна туристична гра, вже завоювала тисячі шанувальників у всьому світі. Це командна гра, в якій присутні: подорож, знаходження місця розташування заданих об'єктів, пошук інформації про об'єкти і відповідей на питання.

У «геокешинг» можна грати і в дитячому закладі, оскільки кожна дитина мріє знайти скарб. Дана технологія дозволяє зробити процес навчання дійсно актуальним, особистісно-значущим, цікавим і творчим, у якійсь мірі, навіть, захоплюючим.

Бесіда для використання з дітьми під час проведення

дитячого туризму

Бесіда «Хто такі туристи? Що таке туризм?»

Мета: ознайомити дітей з поняттям, що таке туризм, дитячий туризм, хто такі туристи; викликати бажання стати маленьким туристами; розвивати цікавість.

Обладнання: ілюстрації із зображенням мандрівників-туристів. Хід бесіди

1. Читання вірша О. Гузь «Хто ми такі»

Непорушно й урочисто сосни стоять,

Наче велетні, небо узявши на плечі.

У містечку наметовім – відблиск багать,

Над містечком вже стелиться вечір.

Перша зірка нічна в казанок зазирає,

Пахне каша приправою й димом смолистим.

Тут зібрались не просто собі дітвора, -

Плем’я дружне й веселе, що зветься – туристи.

І ласкаво гітари торкнеться рука,

І мотив зазвучить у притихлому лісі.

Не буває туриста ж бо без рюкзака,

Не буває похід без туристської пісні.

2. Бесіда: - Про кого розповідається у вірші? Хто такі туристи? Як ще їх називають?

3. Розповідь вихователя про туризм, туристів, туристичні походи

Туризм – це вид спорту. Туризмом займаються люди, які люблять подорожувати, мандрувати, тому їх і називають туристами. Вони ходять в походи, де долають різні природні перешкоди. Туристи повинні бути сильними, сміливими, мужніми, відважними, спритними, вольовими, розумними. Є ще діти дитячий туризм. Як ви думаєте чому його так називають? Вірно, бо ще туризмом можуть займатися діти.

Багато років тому, людей , які любили подорожувати називали мандрівниками. Це були загартовані, вольові люди, які відкривали і вивчали нові землі, проникали в такі місця, куди до них не ступала нога людини. Це такі, як Колумб, який відкрив Америку.

- Чи виникає у вас бажання бути учасниками подорожей? Щоб братиу них участь, треба багато знати, набувати необхідних навиків, загартовувати свій організм. Як же цього досягти? Так, діти, треба вчитись і починати з туристичних походів. Як цікаво, проклавши маршрут по карті, йти з рюкзаками за плечима, по звивистих стежках до лісосмуг, гаїв, озер, річки, парку. Установлювати намет, розпалювати багаття, допомагати природі, долати різні перешкоди, співати туристичні пісні, які піднімають настрій. Чи згодні ви стати туристами, ходити в походи, дізнаватися про нове і невідоме? Я із задоволенням зачисляю вас до «Маленьких туристів».

4.Дидактична вправа «Туристи які?»

Діти підбирають слова-ознаки про туристів, називають моральні якості.

5.Підсумок

Питання до дітей:

Що таке туризм? Що таке дитячий туризм? Хто такі туристи? Як раніше називали туристів? Що відкривали мандрівники?

Дидактичні ігри

Дидактична гра «Збери рюкзак»

Мета: розвивати креативність, увагу; виховувати усвідомлення важливості туристичного спорядження; формувати уявлення про туристичне спорядження; спонукати дітей відбирати необхідне для групового спорядження в поході.

Обладнання: аптечка, компас, карта, кружка, термос, вологі серветки, рукавички, іграшки, рюкзак.

Хід гри

Перед дітьми знаходиться туристичне спорядження та іграшки. Вони повинні відібрати ті речі, які необхідні під час подорожі, пояснюють для чого вони необхідні.

Дидактична гра «Правила на природі»

Мета: розвивати пам’ять, мислення; виховувати любов до природи та бережне відношення до неї; закріплювати правила поводження на природі; вчити розуміти чому потрібно так поводитися, а не по іншому.

Обладнання: сигнальні картки.

Хід гри

Сигнальними картками (зеленою – «можна», червоною – «не можна») діти відповідають на запитання.

- Чи можна голосно співати?

- Руйнувати гнізда птахів?

- Сміття не лишати, за собою прибирати?

- Ламати гілки?

Отже , треба кожну гілочку любити та з пташками дружити

Дидактична гра «Вірно чи не вірно»

Мета: розвивати увагу, мислення; виховувати зосередженість, спонукати дітей до роздумів, судження про правила для туристів; знайомити як поводитися в тій чи іншій ситуації.

Хід гри

Вихователь називає різні ситуації поводження туристів на природі, в громадських місцях, на вулиці. Діти говорять так, якщо правильна відповідь, якщо не вірна – ні.

Дидактична гра «Етика туриста»

Мета: розвивати мислення; виховувати моральні якості; закріплювати правила етики туристів під час походів, відпочинку; вчити визначати закони етики туристів за ілюстраціями.

Обладнання: ілюстрації.

Хід гри

Діти за ілюстраціями визначають, до якого закону етики відносяться ці ілюстрації.

Дидактична гра «Знайди предмет»

Мета: розвивати зорову пам’ять, увагу; виховувати бажання виконати завдання; вчити дітей орієнтуватися по карті-схемі, знаходити необхідні орієнтири та знаходити по них необхідний предмет.

Обладнання: карта-схема, прапорець.

Хід гри

Дітям потрібно за картою-схемою знайти захований предмет. Можна поділитися на команди. Чия команда швидше знайде, тай переможе.

Дидактична гра « Впізнай за зображенням»

Мета: розвивати роздуми, мислення; виховувати бажання дізнаватися про все нове і знайоме; вчити дітей відрізняти малюнок від плану; спонукати дітей визначати чим вони відрізняються і що вони означають.

Обладнання: план, малюнок.

Хід гри

Вихователь пропонує дітям розглянути малюнок, розповісти, що там зображено. Потім розглянути план, назвати, що зображено і як зображено. Визначити, чим відрізняються малюнок від плану і назвати для чого призначений малюнок, а для чого план.

Дидактична гра «Впізнай і розкажи»

Мета: виявити знання дітей про види туризму за ілюстраціями; розвивати логічне мислення; виховувати повагу до туристів.

Обладнання: ілюстрації.

Хід гри

Діти розглядають ілюстрації із зображенням туристів, які подорожують різними видами туризму. Назвати до якого виду туризму віднести ілюстрації.

Пісня мандрівників:

Долі кращої не відшукати,

Як по світу білому гуляти.

В дружнім гурті не страшні тривоги,

Манять, манять нас нові дороги.

Ла-ла-ла-ла-ла-ла,

ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Є! Є! Є!

Килим наш — заквітчана поляна,

Наші стіни — сосен горді стани,

Синє небо — дах над головою,

Любо мандрувати нам з тобою. (2)

Ла-ла-ла-ла-ла-ла,

ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Є! Є! Є!

Поклик свого серця не забудем.

Сміх і радість ми приносим людям.

Нам палаци кришталеві зроду

Не замінять гордої свободи. (2)

Ла-ла-ла-ла-ла-ла…

Є! Є! Є!

смт. Межова. КЗДО "Межівський ясла-садок №1 "Сонечко" МСР"

Сторінка керівника школи передового досвіду

Керівник школи передового досвіду

для вихователів художньо - естетичного

розвитку та фізкерівників.