ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В КЗДО "Межівський  ясла - садок  №1 "СОНЕЧКО" Межівської селищної ради"

ЗДІЙСНЮЄ ПРАКТИЧНЙ ПСИХОЛОГ

ПАНЧИШИНА  ІННА  ВІКТОРІВНА

Життєве кредо: "Віддай людині крихітку себе - за це душа наповнюється світлом"                                                                                                                                      Л. Костенко

Педагогічне кредо: "Найкращий спосіб виховати дітей хорошими - це зробити їх                                            щасливими"                                                                            О.Уальд

ШАНОВНІ  БАТЬКИ!

Ми хочемо співпрацювати з вами, разом розгадувати загадки складного, суперечливого, але завжди творчого процесу виховання особистості. Ми прагнемо, щоб батьки були не тільки пасивними читачами, котрі сприймають готові рецепти на всі випадки життя, а й стали активними, творчими однодумцями, союзниками у пошуку різноманітних шляхів розвитку дитини.

  Практичний психолог - це фахівець, який допомагає вирішувати насамперед ваші запити.

             ПРІОРІТЕТНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ :

- Розвиток пізнавальних процесів дошкільнят;

- Вивчення психологічної адаптації новоприбулих дітей;

- Вивчення готовності дітей до навчання в школі;

- Психологічна просвіта та підвищення психологічної компетентності батьків;

- Профілактика насильства в освітньому процесі;

- Інклюзивна освіта;

- Підвищення професійної компетентності практичного психолога.

                   КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА?

*  Якщо проблема не роз'язується тривалий час.

*  Якщо ви знаєте, як розв'язати проблему, але вам усе-таки потрібна допомога.

*  Якщо ас щось тривожить у дитячій поведінці, але ви не можете зрозуміти причину.

*  Якщо вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Краще зрозуміти, що 

    відбуваться на справді, і не травмувати дитину порівнянням з іншими дітьми.

*  Якщо у вас є сімейні проблеми, і це проектується на дитину. Зважте стуацію і дійте!

 Основний графік роботи

Практичного психолога на 2023-2024 рік

Індивідуальна консультація для батьків

Консультації  для вихователів:     вівторок 14.00

Консультація для вихователів

Консуьтації для батьків:     четвер 14.00

• 5 предметів, які бачите в даний момент;
• 4 звуки, які чуєте  зараз;
• 3 предмети, яких можете торкнутися;
• 1 запах, який можете вловити;
• 1 смак, який можете відчути.

• Як я почуваюся? (Тілесні відчуття)
• Що я відчуваю? (Тут важливо назвати свої емоції чи переживання словами)
• Які мої потреби незахищені, незадоволені? (Наприклад, “я почуваюсь в небезпеці”, чи “мені самотньо”)
• Що я можу зробити, щоб задовольнити ці потреби? (Спуститись в укриття,  написати другу чи поговорити із людиною поруч)

Консультація «Запобігання та протидія булінгу (цькування)»

      Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики -  відчуття «зі мною щось не так», «я-поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

      З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

      Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами ди­тини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

      Педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

      З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

       Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються - вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, - вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

      Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

      Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги  мають спрямували свої зусилля на розв'язання та­ких завдань:

      Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

      Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації.       Тож  намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

      Жорстоке поводження з дітьми - це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля - не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

      На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

      Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильство є стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

      Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

      Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства: «Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

      Виокремлюють п'ять основних типів руйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

Сексуальне насильство або розбещен­ня - це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

      Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

      Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи - все життя.

Фізичне насильство - це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом - напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

      Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших - дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини - це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

      Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

      Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

      П'ять шляхів до серця дитини:

Дотик - один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, - це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

     На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

РЕКОМЕНДУЮ  ПЕРЕГЛЯНУТИ

«Якщо з тобою не дружать»

https://www.youtube.com/watch?v=hR8wxkEcCnk

Ментальне здоров’я – що це таке і як його зберегти?

Ментальне здоров’я є невід’ємною складовою загального благополуччя та якості життя людини. Сучасний ритм життя, стрес, зобов’язання та зміни можуть суттєво впливати на психічне становище. Однак засоби для збереження ментального здоров’я є доступними для кожного. У цій статті розглянемо ключові кроки, які допоможуть підтримувати здоровий розум і долати виклики, з якими може стикнутися людина.

Що таке ментальне здоров’я?

Ментальне здоров’я – це стан психічного і емоційного благополуччя, який дозволяє людині відчувати гармонію з собою та світом навколо. Це стан, у якому особа може адаптуватися до стресових ситуацій, розвивати стійкість до негативних впливів, підтримувати позитивні стосунки з іншими та досягати особистих цілей.

Ментальне здоров’я виражається в здатності розпізнавати і керувати власними емоціями, розвивати позитивне ставлення до себе, бути творчим і продуктивним, а також знаходити задоволення від життя.  Ментальне здоров’я включає такі аспекти:

• Емоційна стійкість: Здатність розпізнавати та регулювати свої емоції, а також виявляти емоційну стійкість у важких ситуаціях.
• Самосвідомість: Здатність розуміти свої думки, переживання та реакції, а також виявляти глибоке розуміння себе.
• Соціальні вміння: Здатність взаємодіяти з іншими людьми, розвивати і підтримувати позитивні стосунки, адекватно вирішувати конфлікти та співпрацювати.
• Адаптація: Здатність адаптуватися до змін у житті, включаючи нові ситуації, виклики і невідомі обставини.
• Самореалізація: Розвиток свого потенціалу, досягнення особистих цілей і задоволення від досягнень.
• Стрес-менеджмент: Здатність ефективно справлятися зі стресом, знаходити способи розслаблення та відновлення.

Ментальне здоров’я відображає стан гармонії між позитивними та негативними емоціями, здатністю адаптуватися до змін в житті, підтримувати рівновагу між різними аспектами нашого життя та здійснювати позитивний вплив на людей навколо.

Підтримка ментального здоров’я

Від чого залежить психічне здоров’я людини?

Психічне здоров’я людини залежить від різноманітних факторів, які взаємодіють між собою. Це складна взаємодія генетичних, біологічних, психологічних, соціокультурних та середовищних чинників. Ось деякі з основних факторів, які впливають на психічне здоров’я людини:

• Генетика: Генетична спадковість може впливати на схильність до певних психічних розладів. Деякі люди можуть бути більш схильні до депресії, тривожності чи інших психічних проблем через спадкові фактори.
• Нейрофізіологія: Хімічні реакції і структури мозку також грають роль у психічному здоров’ї. Нервова система, розподіл нейромедіаторів та реакції на стрес можуть впливати на емоційний стан.
• Досвід дитинства: Досвід дитинства, включаючи стосунки з батьками та оточуючими, може суттєво вплинути на психічне здоров’я. Травматичні події, які відбулися у дитинстві, можуть впливати на розвиток різних психічних проблем у майбутньому.
• Стрес і травми: Стрес та травми, такі як втрата близької людини, фінансові проблеми, конфлікти на роботі, можуть викликати негативний вплив на психічне здоров’я, особливо якщо немає адекватних механізмів боротьби зі стресом.
• Соціокультурне середовище: Соціокультурні чинники, такі як національна та етнічна приналежність, релігійні переконання, стиль життя та соціальна підтримка, можуть впливати на психічне благополуччя.
• Фізичне здоров’я: Фізичне здоров’я і психічне здоров’я взаємопов’язані. Недостатня фізична активність, нездорове харчування та хронічні захворювання можуть негативно вплинути на стан розуму.

Як підтримувати ментальне здоров’я?

Дбати про своє ментальне здоров’я – це надзвичайно важливо. Щоб досягти цієї мети, слід враховувати кілька ключових аспектів. По-перше, фізична активність відіграє важливу роль у підтримці нашого психічного стану. Регулярні фізичні вправи сприяють виробленню гормонів щастя та допомагають зменшити рівень стресу.

Другим важливим аспектом є правильне харчування, яке має безпосередній вплив на емоційне самопочуття людини. Постарайтеся збалансувати свій раціон так, щоб він містив корисні поживні речовини, які сприяють здоров’ю мозку. Відпочинок і сон також відіграють важливу роль у відновленні психічного здоров’я. Достатній сон допомагає підтримувати ясний розум і позитивний настрій.

Крім цього, важливо розвивати стратегії для подолання стресу. Медитація, глибоке дихання, йога – це лише кілька прикладів технік, які можуть допомогти вам розслабитися і зняти напругу. Взаємини з оточуючими людьми також мають великий вплив на наше ментальне здоров’я. Підтримка родини та друзів може допомогти впоратися з труднощами та відчувати себе менш самотніми.

Варто також пам’ятати про розвиток особистих інтересів та хобі, адже це допомагає зберегти позитивний настрій і сприяє творчій самореалізації. Ще однією необхідною умовою для психічної гармонії є відпочинок. Обов’язково влаштовуйте вихідні, щоб відволіктись від роботи і буденних справ.

Не соромтеся звертатися по допомогу, якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися зі своїми емоціями чи проблемами. Зважаючи на ці аспекти і впроваджуючи їх у своє щоденне життя, ви будете підтримувати своє ментальне здоров’я і зможете досягти позитивного емоційного стану.

Як розпізнати проблеми з ментальним здоров’ям?

Розпізнавання проблем з ментальним здоров’ям може бути важким завданням, оскільки симптоми можуть виявлятися по-різному у різних людей. Однак існують певні загальні ознаки та сигнали, на які варто звернути увагу.

Проблеми з ментальним здоров’ям

Якщо у людини виникають проблеми з психічним здоров’ям, вона може спостерігати різку зміну настрою, почуття постійної тривоги, депресії, роздратованості, відчуття порожнечі або нудьги. Також може спостерігатися соціальна ізоляція, відчуття відчуження від оточуючих, відмова від участі в звичайних суспільних активностях, відчуття відсутності підтримки.

Фізичні симптоми можуть включати біль у животі, головні болі, безсоння або постійна сонливість, втрата апетиту або надмірне споживання їжі, зміна ваги, загальна втома. Зміни в поведінці можуть проявлятися через збільшену або зменшену активність, проблеми з концентрацією, нездатність приймати рішення, втрата інтересу до раніше улюблених занять.

Зміни в способі мислення можуть включати постійні негативні думки, відчуття надмірної вини чи безнадії, зміна поглядів на себе і світ навколо.

Також важливо бути уважним до суїцидальних думок та намірів. Якщо ви помічаєте ці ознаки у себе чи в іншої людини, важливо негайно звернутися лікаря для отримання професійної допомоги. Психіатри, психологи та інші медичні фахівці можуть надати належну підтримку і лікування. Не варто зволікати з отриманням допомоги, оскільки ментальне здоров’я є так само важливим, як і фізичне.

Як розвинути навички саморегуляції в дитини

Батьки дворічної дитини можуть щодня зіштовхуватися з її істериками. Це очікувано та знаходиться в межах вікової норми. Однак, коли дитина досягає шкільного віку, а її поведінка все така ж імпульсивна – це свідчить про проблеми з контролем емоцій.

Саме в умінні контролювати свої емоції полягає різниця між дворічною й п'ятирічною дитиною. Допомогти дитині навчитися контролювати себе – головне завдання батьків у цьому віці. Іноді й старшим дітям важко справлятися з емоційними імпульсами, навіть якщо вони не супроводжуються нападами істерики.

Що таке саморегуляція?

Саморегуляція – це здатність контролювати свої емоції й поведінку в залежності від ситуації. Вона охоплює вміння справлятися з сильною емоційною реакцією на різні стимули, що травмують, уміння заспокоїтися, коли ви засмучені, а також уміння справлятися з роздратуванням без емоційних спалахів. Ці навички допомагають нам досягати життєвих цілей, попри непередбачуваність зовнішнього світу й наші власні почуття.

Що таке емоційна нестабільність?

Проблеми з саморегуляцією проявляються в дитини по-різному. Це залежить від її психічних особливостей. Деякі діти виявляють емоції миттєво – їхня емоційна реакція настільки потужна, що вони не можуть її сповільнити. В інших дітей емоції накопичуються, вони можуть досить довго не проявляти їх. З часом це призводить до спалахів гніву або роздратування.

Для дітей з обома видами емоційної реакції важливо навчитися справлятися з бурхливими емоціями, знаходити більш ефективні способи їх вираження (або хоча б менш руйнівні), не втрачати самовладання в стресових ситуаціях.

Причини проблем із саморегуляцією в дітей

Заведено вважати, що здатність людини емоційно контролювати себе залежить від її темпераменту й індивідуальних особливостей. У дітей при цьому на перший план виходить темперамент. Деякі діти бурхливо реагують, коли батьки хочуть їх викупати або перевдягнути. У майбутньому в них більш вірогідна поява проблем із саморегуляцією.

У той же час велике значення в розвитку саморегуляції дитини має оточення. Коли батьки докладають великих зусиль, щоб заспокоїти її – вона бачить в батьках зовнішнє джерело емоційного спокою, при цьому її навички самодисципліни не розвиваються. Якщо така ситуація повторюється знову й знову – у дитини формується очікування, що батьки повинні її заспокоїти. Дітям, що страждають від синдрому дефіциту уваги або тривожності, важко самостійно навчитися керувати своїми емоціями. Їм потрібна допомога батьків або фахівців.

Як навчити дитину саморегуляції?

На думку психологів, істерика – це неадекватна (неконструктивна) реакція дитини на певний стресовий фактор. Батькам або вихователям необхідно допомогти дитині заспокоїтися й навчити реагувати більш адекватно.

До навички саморегуляції потрібно ставитися так само, як і до будь-якої іншої навички (наприклад, соціальної або навички навчатися). Потрібно навчити дитину цього й забезпечити практичне застосування. Якщо розглядати бурхливі емоційні реакції малюка саме як недостатньо розвинену навичку, а не як погану поведінку, це дає більш конструктивне рішення проблеми.

Розвиваючи в дитини навички саморегуляції, важливо не уникати емоційно складних ситуацій, допомагаючи малюку справлятися з ними, а всіляко підтримувати до того часу, поки він не навчиться справлятися з такими ситуаціями самостійно.

Уявіть ситуацію, яка викликає у вас сильні негативні емоції. Наприклад, дитина довго не може вирішити просту задачу. Якщо батьки занадто бурхливо висловлюють негативні емоції з цього приводу – тим самим вони викликають негативні емоції в дитини. Дитина, замість того, щоб зрозуміти, що складне завдання засмучує її та шукати шляхи його вирішення, думає, що її засмучують батьки, змушуючи вирішувати задачу.

У такій ситуації потрібно підтримати дитину, допомогти їй зробити перші кроки. Упоравшись зі стресом, вона зможе вирішити задачу до кінця. Можна також робити перерви через деякий час. При цьому важливо стежити за часом й хвалити дитину за докладені зусилля.

Якщо дитина емоційно реагує на прохання батьків припинити грати в комп'ютерну гру, підтримка також може виявитися корисною. Запропонуйте дитині пограти ще 2-3 хвилини, після чого вона повинна буде встати з-за комп'ютера. Так ви шанобливо сприймете прохання дитини пограти й водночас зможете домогтися від неї бажаного результату.

Практикуйтеся

Тренування – ще один спосіб навчитися саморегуляції. Наприклад, якщо дитина впадає в істерику в магазині, заходьте туди з дитиною ненадовго, коли вам не потрібно робити серйозні покупки. Дозвольте дитині потренуватися тримати себе в руках.

Батьки іноді відчувають розчарування, якщо їм не відразу вдається навчити дитину контролювати себе. Важливо розуміти, що розвивати дану навичку необхідно з того рівня, який буде під силу дитині. Замість того, щоб відмовитися від поставленої мети, розбийте її на кілька етапів й почніть з більш простого рівня.

Наприклад, якщо ви не можете змусити дитину чистити зуби вранці, почніть з того, що привчіть її витискувати пасту на зубну щітку. Похваліть дитину, якщо вона навчиться робити це правильно, а потім переходьте до більш складних дій.

Якщо дитина запізнюється вранці до школи, почніть з того, що привчіть її вдягатися до 7:15. Як тільки дитина зможе виконувати цю дію вчасно – встановіть час для сніданку тощо. Поділ кінцевої мети на етапи сприяє її досягненню.

Навчіть дитину аналізувати свій стан

Батьки та вчителі повинні запастися терпінням, допомагаючи дитині справлятися зі стресовими ситуаціями. Дайте їй стільки часу для розвитку навичок саморегуляції, скільки їй буде потрібно. Не засуджуйте й не критикуйте дитину: говоріть їй, чому вона відреагувала неправильно в тій чи іншій ситуації, і як потрібно вчинити наступного разу.

Діти краще вчаться приймати зважені рішення, коли їхні батьки схильні до самоаналізу й обдумування своїх вчинків. Слід привчати дитину аналізувати свої емоції й поведінку. Такі навички корисні як для дітей, так і для дорослих.

У результаті, кращим способом розвинути в дитини навички саморегуляції є підтримка батьків і тепла сімейна атмосфера.

   ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ДОШКІЛЬНИКА – ВАЖЛИВА УМОВА ЙОГО   РОЗВИТКУ

Дошкільний вік – період найбільш стрімкого фізичного й психічного розвитку, період первинного формування фізичних та психічних якостей, необхідних людині впродовж подальшого життя.                                                                                

Найважливіші емоційні потреби дітей  

• любов. Усі діти хочуть, щоб їх любили, навіть ті, котрі здаються відчуженими й незалежними. Любов дає дитині віру в те, що вона – особистість, що вона особлива й цінна. Батьки мають знати, що способи вираження любові діти переймають у них;                                              
• увага. Потреба в тому, щоб уважно вислухали, зрозуміли й похвалили за успіхи. Але є діти, які вважають, що весь вільний час батьків належить їм – це вже егоцентризм;
• приналежність. Потреба в почутті приналежності до «своїх». Ця потреба з роками зростає. Упідлітковому та юнацькому віці вона може стати надцінністю;       
•  безпека й довіра. Дитині необхідно знати, що вона потрібна й її не образять. Без цього почуття важко вирости емоційно здоровою особистістю. У дошкільників довіра формується в міру того, як вони можуть покладатися на дорослих,  які турбуються про них. Розвивати свої здібності діти можуть лише  в атмосфері довіри й безпеки;
•  успіх. Дитині потрібно, щоб у неї щонебудь виходило добре. Найкращий варіант, якщо вона може зробити свій внесок у справжню «дорослу» справу;  
•  керівництво. Дорослі спрямовують діяльність дітей, спираючись на їхній попередній досвід. Дитині необхідно знати, що є межі дозволеного;
•  самоповага. Тісно пов’язана з тим, як до дитини ставляться дорослі , котрі її оточують. Коли вихователі проводять цікаві заняття, на яких дитина успішно займається, то в неї з’являється й міцніє почуття самоповаги.

Загальновідомий факт, що особливу роль у розвитку та формуванні особистості дитини відіграє те, на скільки задовольняються її потреби на початкових стадіях. Це важливо розуміти батькам та дорослим, які

Умови задоволення дитячих потреб у сім’ї

а) оточення любов’ю, турботою з перших днів життя;                                                     

б) привчання дитини до дисципліни й порядку;

в) формування авторитету дорослих в очах дитини, від якого залежить її:

- слухяність;

- можливість брати участь у вирішенні сімейних справ;

- виховання духовност;

- можливість здобувати освіту;

- своєчасне статеве виховання;

- забезпечення гідного спілкування з однолітками через дошкільні установи, дозвільні центри.                                                                     

Спілкування – один із найважливіших факторів загального психічного розвитку. Тільки в контакті з дорослими можливе засвоєння дитиною досвіду.Спілкування в дошкільний період повинне мати емоційно – позитивний характер. Для всіх етапів розвитку необхідно залучати дитину до різних видів діяльності й спілкування. Що активніше відбуватиметься цей процес, то краще розвиватимуться інтелект,здібності дитини, формуватимуться працьовитість, щедрість, людяність, та інші риси – усе те, що здатне зробити людину щасливою в майбутньому, а отже психологічно здоровою. Проте варто пам’ятати, що потреби, бажання людини зростають, змінюються, перебудовуються в процесі їх задоволення, у процесі загального виховання й розвитку. Якщо ми вчасно не навчимо дитину керувати своїми бажаннями, то в майбутньому їй буде важко впоратися із собою.

Часто говорять, що діти є подарунком, винагородою. Але часто ми бажаємо отримати нагороду, не докладаючи зусиль. Наприклад, батько, який не брав участі у вихованні дитини, чекає від дорослого сина поваги, слухняності. Мати, яка надає  перевагу спілкуванню з подругою, а не з донькою, ніколи не зможе мати довірливих стосунків із нею, коли та виросте. Лише батьки, які займаються вихованням своїх дітей, знають їхні потреби та докладають зусиль, щоб задовольнити їх на відповідному рівні, отримають винагороду – слухняних дітей, із якими в них будуть взаєморозуміння та любов.   

  СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ

Побутові погрози

"Якщо не прибереш в кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення, але ж дитина сприймає все набагато складніше.Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", "Я тобі забороняю товаришувати з ...", " Я- мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що - ні".

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший" - думає вона.

Критика глухого кута

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?".

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це, як прояв недовіри до себе. В результаті може зявитись стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватись, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для її психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила, як я тобі радила, нічого не трапилося, а тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим - ні горем, ні радістю.

                      ПОБУДУЄМО  ПІСОЧНУ  КРАЇНУ

(Розвивальне заняття з елементами екологічного виховання та пісочної терапії в процесі взаємодії з дітьми дошкільного віку)

МЕТА:

        Формувати у дітей мовленнєву і комунікативну компетентність, уміння підтримувати діалог, вести бесіду, спонукати дітей до експериментально-дослідницької діяльності, виконання різноманітних дій з піском;

         Сприяти заняттю психоемоційного напруження;

         Розвивати в дітей уміння співчувати і співпереживати, знаходити вихід зі складної ситуації, проявляючи доброзичливість і турботу;

         Виховувати в дітей моральні якості: здатність до взаємодопомоги і співпраці;

         Формувати інтерес до спільної ігрової діяльності, бажання вільно брати участь у сюжетно-ігровому фрагменті.

МАТЕРІАЛ: пісочниця, дрібні іграшки тварин, птахів, рослин, будівель, мешканців моря, мушлі, фігурки людей.

                                               ХІД  ЗАНЯТТЯ

                                  (Грає заспокійлива, тиха музика)

Діти, а ви любите казки? Я також дуже люблю! Особливо ті, в яких є добрі чарівні феї. Сьогодні я вам хочу розповісти одну таку казку.

    Десь далеко - предалеко за морем-океаном, в тридев’ятому королівстві живе собі Лісова фея. І ця фея – не проста, вона добра чарівниця, яка дуже любить дітей та мріє з вами познайомитись.

    А ви хочете потрапити в казку та познайомитися з нею?..

Але щоб туди потрапити, треба дуже сильно, всією душею, всім серцем вірити в чудеса та всім разом сказати чарівні слова.

              «Лісова фея нам допоможи,

                В країну чарівну перенеси,

                В долоньки ми плескаємо

                Раз, два, три,

                Серце своє для добра відчини!»

Давайте ще раз дружно промовимо ці слова…

-         А тепер виберіть собі пару і можна вирушати в дорогу.

(Діти стають парами, лунає музика «Голоси природи»)

ВПРАВА. «Прогулянка по лісі»

-         Подивіться, який навколо нас красивий ліс. Що ви чуєте? (спів птахів) А яких птахів?

-         Дзвінко співають пташки, дзюрчить водичка.

-         Ой, що це попереду? Подивіться, який вузький місточок нам треба перейти. А внизу під місточком озерце.

-         Давайте міцно візьмемо один одного за пояс. Йдемо по місточку не швидко, підтримуючи один одного.

-         Ось ми і пройшли з вами саме небезпечне місце, яке зустрілося на нашій дорозі. Давайте станемо парами та продовжимо нашу подорож.   

                        ( звертають увагу на дерева, називають їх)

       Подивіться, ми потрапили до альпійської гірки. Що ви бачите? (красиве каміння). А ще зверніть увагу на рослини і квіти які ростуть між камінням.

Попереду березовий гай, де  багато росте квітів первоцвітів. Давайте пригадаємо, що квітло ранньою весною? (жовта калюжниця, сині проліски, білі підсніжники, білий первоцвіт).

-         Ось ми і прийшли в казкову країну. Подивіться, який гарний палац у Пісочної феї.

-         Діти допоможіть мені відчинити дверці палацу.

               Дверці в палац відчинись!

               Фея щастя з’явись!

                          ( З’являється фея)

-         Давайте я запитаю у феї, чому вона така сумна?

Фея. В моїй країні  трапилася сумна подія.

  Була в мене Пісочна країна з зеленими лісами, гарними квітами, голубими озерами та дружними жителями.

    Але одного разу злий чарівник зруйнував все в Пісочній країні. І стала вона темною та неживою.

    Діти, чи готові ви допомогти феї повернути красу її країни?

    Нам в цій справі допоможуть: вірність, доброта, сміливість та дружба.

ВПРАВА «Здрастуй, пісок!»

    (Діти різними способами торкаються до піска)

Покладіть долоньки на пісок. Давайте його погладемо внутрішньою, потім зовнішньою стороною долоньки. Який пісок?.. (сухий, шорсткий, м’який).

 Давайте з ним привітаємось:

                   «Здрастуй пісок!»

Послухайте… Він з вами вітається. Ви всі чуєте?.. Погано чуєте, тому що йому сумно. Він говорить тихим голосом.

   А давайте його розвеселим! Полоскочемо його спочатку однією рукою кожним пальчиком, потім іншою. А тепер полоскочемо обома руками.

    Ви чуєте, як він сміється?.. Давайте його візьміть в руки  міцно-міцно придавимо, а потім потихеньку відпустіть. А тепер плавними рухами, як змійка побігли по піску пальчиками.  От ми і розвеселили пісок! 

Фея.   Злий чарівник заховав всіх моїх  пісочних мешканців до темниці. Там їм темно, холодно.

Вихователь: Ми повинні допомогти їм вийти звідти. Але наших друзів охороняє варта чарівника. Давайте з вами візьмемо один одного за руки і скажемо чарівні слова:

                Лісова фея нам допоможи,

                В темницю друзів закрили вороги,

                Махнемо нашим пензлем

                Раз, два, три

                І наших друзів порятуємо від біди.

Фея. Я пропоную взяти маленькі щіточки і обережно відгорнути пісок з усіх куточків Пісочної країни та визволити наших друзів.

  (Діти з допомогою щіточок відкопують заховані в піску іграшки)

Ми врятували мешканців Пісочної країни, але подивіться як все кругом зруйновано. Нам з вами треба буде все відбудовувати заново. 

   Якою ви уявляєте цю країну?

                   (Відповіді дітей)

-                                                         Я хочу, щоб жителі займалися домашнім господарством.

-                                                         А я хочу, щоб у них був куточок лісу.

-                                                         Щоб вони були здоровими і працьовитими зробимо зону відпочинку.

-                                                         А ще для жителів потрібне море з портом і кораблями.

( Діти вибирають іграшковий матеріал своєї тематики  і самостійно працюють).

           В кінці вихователь пропонує поробити стежинки, щоб могли відвідувати один одного.

   Молодці діти. Ви сьогодні багато корисного, цікавого зробили.

Фея.  І  за це я  вам дарую чарівні камінці. Вони допоможуть вам втілити в життя ваші мрії. Візьміть їх в руки і тихенько, пошепки загадайте бажання. І я вірю, що рано чи пізно воно обов’язково здійсниться.

                                            (Діти прощаються з феєю)

Вихователь. Давайте візьмемось за руки і подякуємо цьому чарівному світові.

    Відчуйте тепло ваших рук. Нехай пісочна країна отримає частинку нашої дружби, щоб усім її мешканцям тут завжди було тепло і затишно.

    Дякуємо Лісовій Феї за те, що мали змогу творити дива і чари. Ми дізналися, що дуже важливо бути мудрим й чесним, спілкуватися і дружити.

Рефлексія

  Лунає музика, діти дякують одне одному і вихователю за роботу.

Вихователь. На жаль, час у казковій країні спливає дуже швидко. Наше заняття завершується. До зустрічі в новій казці!

Абетка виховання